Українська
Български
РусскийТочне землеробство – очевидний вектор розвитку сучасного сільського господарства. Під цим визначенням мається на увазі участь інтелектуальних помічників: супутникової навігації, безпілотних літальних апаратів і транспорту, автономних польових метеостанцій і ботів.
Поява терміну «точне землеробство» відноситься до 90-х років ХХ століття, і ось, через три десятиліття, кожне, навіть невелике агрогосподарство, може скористатися всім спектром можливостей, які раніше були доступні лише великим дослідницьким центрам. Серед горизонтів, які відкриває цифрове землеробство, можна виділити:
- моніторинг вегетації
- вимірювання поживних речовин в ґрунті
- розпізнавання бур’янів і їх цільове видалення
- виявлення шкідників
- контроль метеорологічних показників
- планування посівних робіт і збирання врожаю
- розрахунок періодичності та частоти поливу
- визначення термінів і обсягу внесення добрив
- точкове внесення добрив
- передбачення хвороб польових культур і плодових дерев
Всі аналізи проводяться автоматично на базі технологій машинного навчання і Big Data, після чого формуються рекомендації, ґрунтуючись на яких фермер приймає найбільш доцільні рішення.
- Зменшується значення суб’єктивних факторів, втрати на основі яких складають до 42%.
- Підвищується простота і наочність, а значить, дані приходять і обробляються значно швидше.
- Масштабність і цілісна картина того, що відбувається – ще один аргумент на користь IoT*.
- Робота і спостереження ведуться в режимі реального часу.
- Планування робіт і складання планів ґрунтуються на точних, виміряних показниках і картографічних даних.
- Кожна зміна супроводжується автоматичними сповіщеннями, що зменшує час реакції і несприятливі наслідки вимушених затримок.
- Загальний контроль за кожною ланкою, починаючи від мілілітра опадів до тисяч літрів перевитрат палива для зернозбирального транспорту.
Грамотне впровадження елементів точного землеробства допомагає фермерам значно підвищити економічні показники і врожайність, розширити перспективи і поліпшити якість продукції, знизити людський вплив і його негативні наслідки на навколишнє середовище. Незважаючи на те, що цифровизація виробничого процесу – закономірний етап у розвитку сучасних фермерських господарств, відбувається вона значно повільніше, ніж в інших промислових галузях. Впровадження інформаційних і комунікаційних технологій в агросектор сповільнено через недостатню поінформованість кадрів, їх відданості звичним стандартам і способам ведення сільського господарства, невпевненості в своїх знаннях і можливостях, і, що важливо, нестачі кваліфікованих кадрів.
Фермер, що йде в ногу з часом, повинен здійснювати повний моніторинг за сільськогосподарськими угіддями за допомогою сучасних інформаційних засобів контролю та обліку. Механічні термометри і вологоміри, обприскування за сформованим роками графіком, внесення добрив згідно з вимогами для цієї культури – традиційні підходи у веденні сільського господарства відсуваються на другий план. Використання їх на даному етапі веде до необґрунтованої витрати часу і ресурсів, коли все в світі змінюється і вдосконалюється зі швидкістю світла. Варто врахувати і факт зміни клімату, який безпосередньо позначається на агросекторі, що змушує фермерів бути більш уважними і точними у своїх діях.
Той агробізнес, який не побажає змінюватися і розвиватися, поступиться місцем більш гнучкому і сучасному.
*Інтернет речей (англ. Internet of Things, IoT)